Узгоджено: Начальник головного управління Пенсійного фонду України В Донецькій області Якименко Г.М.		Затверджено зборами трудового колективу протокол №18 від 28.04.2010
Голова Донецької обласної організації профспілки працівників Пенсійного фонду України Шевченко Л.В.		Голова первинної організації профспілки працівників головного управління Р.М. Гергель

 

 

Правила
Внутрішнього трудового розпорядку
Головного управління Пенсійного фонду України
в Донецькій області

1.     Загальні положення

1.1.         Дані правила внутрішнього трудового розпорядку (далі – правила) розроблені відповідно до Конституції України, Кодексу законів про працю України “Про державну службу”, “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

1.2.         Метою правил Є: чітка організація і зміцнення трудової дисципліни; створення безпечних умов праці; підвищення продуктивності й ефективності, раціональне використання робочого часу.

1.3.         Правила поширюються на всіх працівників головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області незалежно від посади і виконуваної роботи.

1.4.         Керівництвом головного управління створюються умови, призначені запобіганню виникнення індивідуальних і колективних трудових суперечок в колективі, а у випадку їх виникнення – забезпечується взаємовигідне вирішення таких суперечок.

1.5.         Керівництвом головного управління створюються організаційні економічні умови для дотримання працівниками трудової дисципліни, використовуються методи переконання, заохочення за сумлінну працю і його високу якість. До порушників трудової дисципліни застосовуються міри дисциплінарної відповідальності, перераховані в розділі 7 дійсних правил.

 

2.     Порядок прийому на роботу і звільнення працівників

 

2.1.         Працівник реалізує своє право на працю шляхом висновку трудового договору (контракту – у випадках, передбачених законодавством) з головним управлінням. За цим договором працівник зобов’язаний виконувати роботу, визначену в ньому, і підлягає правилам внутрішнього трудового розпорядку. Роботодавець, у свою чергу, зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати передбачені законодавством про працю, колективним договором умови праці, необхідні для виконання роботи.

2.2.         Право приймати на роботу згідно Положення про головні управління Пенсійного фонду України має начальник головного управління.

2.3.         Начальник головного управління призначається на посаду і звільняється з неї правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з обласною державною адміністрацією.

2.4.         Прийом на роботу в головне управління на посади державних службовців проводиться на конкурсній основі. Для участі у конкурсі на заміщення вакантних посад громадяни подають такі документи:

-         заяву про участь у конкурсі;

-         заповнену особисту картку форми П-2ДС;

-         копію паспорта;

-         копію ідентифікаційного коду;

-         трудову книжку, оформлену у встановленому порядку;

-         для фотокартки 4*6см;

-         копії документів про освіту;

-         відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру щодо себе та членів сім’ї;

-         інші документи, передбачені законодавством.

Звільнені з рядів Збройних Сил України надають військовий квиток.

При прийомі на посади державних службовців, одночасно працівниками приймається Присяга державного службовця.

2.5.         При прийомі на роботу забороняється вимагати документи, надання яких не передбачено законодавством.

2.6.         Прийом на роботу оформляється наказом начальника головного управління, з яким ознайомлюють працівника під розпис. У наказі повинна бути зазначена посада та розмір оплати праці, відповідно до штатного розкладу.

2.7.         На всіх працівників, що працюють понад п’ять днів, ведуться трудові книжки. Запис про період навчання заносять у трудову книжку за бажанням працівника на підставі його заяви і довідки з місця роботи за сумісництвом або місцем навчання. Працівникам, що приступають до роботи вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п’яти днів після прийому на роботу.

2.8.         При прийомці на роботу або переводі на іншу роботу працівника обов’язково:

-         ознайомлюють з дійсними Правилами, колективним договором і з посадовою інструкцією (під розпис);

-         роз’яснюють його права та обов’язки;

-         інструктують з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і пожежної охорони;

-         повідомляють правила збереження конфіденційної інформації.

2.9.         Дія трудового договору може бути припинена з ініціативи працівника, роботодавця і за іншими підставами, передбаченими законодавством України (ст.ст.28,36,37,38,39,40,41 КЗпП і т.п.), з обов’язковим дотриманням процедури й умов звільнення, визначених законодавством, для відповідної підстави.

2.10.    За домовленістю між працівником і роботодавцем договір припиняється в термін, визначений сторонами згідно п.1 ст.36 КЗпП.

2.11.    Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений термін, попередивши про це адміністрацію письмово за два тижні (ст.38 КЗпП). Трудовий договір може бути розірвано і до закінчення терміну попередження про звільнення при наявності домовленості між працівником і роботодавцем. Якщо є поважні причини, перераховані в абз.1 ст.38 КЗпП, роботодавець зобов’язаний розірвати трудовий договір у термін, про яких просить працівник.

2.12.    Строковий трудовий договір може бути розірвано достроково за вимогою працівника у випадку його хвороби або інвалідності, що перешкоджає виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим їм органом законодавства про працю, колективний або трудовий договори й у випадках, передбачених абз.1 ст.38 КЗпП.

2.13.    У день звільнення роботодавець повинний повернути трудову книжку з внесеним записом про звільнення, видати працівникові копію наказу про звільнення і виплатити всі належні йому суми. Записи про причини звільнення в трудову книжку здійснюють відповідно до формулювань діючого законодавства. Днем звільнення вважається останній день роботи.

 

3.     Робочий час і час відпочинку. Їх використання.

 

3.1.         В головному управління встановлюється п’ятиденний робочий тиждень. Вихідні дні: субота, неділя.

3.2.         Розпорядок роботи наступний:

-         початок роботи: 8.00;

-         перерва для прийому їжі і відпочинку: з 12.00 до 12.48;

-         закінчення роботи: 17.00;

-         у п’ятницю в 16.00.

Тривалість робочого тижня 40 годин, робочого дня з понеділка по четвер – 8 годин 12 хвилин, в п’ятницю – 7 годин 12 хвилин.

Працівники мають право на короткострокові перерви санітарно-гігієнічного призначення.

3.3.         З домовленістю з роботодавцем працівникові може бути встановлений неповний робочий день з оплатою пропорційно відпрацьованому часу (ст.56 КЗпП). Скорочений робочий час установлюється для осіб, які мають право на це відповідно до трудового законодавства (ст.51 КЗпП). В головному управлінні може бути встановлено скорочений час для інших працівників з їхньої згоди в порядку, передбаченому законодавством.

3.4.         При необхідності організація може встановлювати окремим працівникам з їхньої згоди індивідуальний режим робочого часу. Це оформляється наказом по головному управлінню. Таке рішення не повинне суперечити законодавству.

3.5.         Перерва для харчування і відпочинку використовується працівником за власним розсудом.

3.6.         При наявності умов, передбачених ч.3 ст.32 КЗпП, роботодавець може змінювати режим роботи, встановлювати або скасовувати неповний робочий час, попередивши про це працівників за два місяці.

3.7.         Працівники головного управління зобов’язані відмічатися в спеціальному журналі перед початком роботи. Облік часу виходу на роботу ведеться в табелі обліку використання робочого часу.

3.8.         Робота у вихідні дні компенсується працівникові в порядку, передбаченому законодавством (ст.ст.72,107 КЗпП).

3.9.         Залучення працівників до понаднормових робіт, роботі у вихідні, святкові і неробочі дні здійснюється в порядку, установленому законодавством (ст.ст.62,71,73 КЗпП).

3.10.    Працівники підприємства мають право на щорічну відпустку , визначену Законами України “Про відпустки”, “Про державну службу”.

3.11.    Графік відпусток складається на кожний календарний рік не пізніше 25 грудня поточного року. Він затверджується роботодавцем за узгодженням із профспілковим комітетом і під розпис доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків враховуються інтереси головного управління, особисті інтереси працівників і можливості для їх відпочинку (ст.79 КЗпП). Щорічні відпустки можуть бути перенесені на інший час у випадках, передбачених законодавством і за згодою сторін.

3.12.    Про дату початку відпустки працівник повідомляє письмово не пізніше чим за два тижні до встановленого графіком терміну.

3.13.    Працівники головного управління мають право на інші види відпусток, передбачені законодавством.

 

4.     Основні права й обов’язки працівників головного управління.

 

4.1.         Працівник зобов’язаний:

-         вчасно, до початку роботи, прибути на робоче місце і приготуватись до виконання трудових обов’язків;

-         починати роботу відповідно до діючого режиму робочого дня;

-         бути на робочому місці від часу початку роботи до часу закінчення роботи, за винятком установлених перерв на відпочинок і харчування, інших перерв (або відрядження, згідно до наказу);

-         виконувати вчасно й у повному обсязі робочі завдання (функціональні обов’язки), забезпечувати належну якість виконуваних робіт;

-         виконувати розпорядження роботодавця, яке не суперечить чинному законодавству;

-         виконувати обов’язки, покладені на нього трудовим договором;

-         виконувати вимоги по охороні праці, техніці безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної безпеки;

-         користуватися виданими спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту;

-         уживати заходів для негайного усунення й умов, що перешкоджають або ускладнюють нормальну роботу управління і негайно повідомляти про це керівництво;

-         дбайливо відноситися до майна управління, дотримуватися встановленого порядку збереження матеріальних цінностей;

-         дотримувати чистоти і порядок на робочому місці, у відділі і на території управління;

-         поводиться етично стосовно інших працівників і відвідувачів.

4.2.         Працівник має право:

-         вимагати від роботодавця забезпечення його роботою відповідно до професії і кваліфікації та укладеного договору;

-         вимагати належних, безпечних умов праці;

-         вчасно одержувати заробітну плату, не нижче визначеної законом і колективним договором;

-         оскаржити неправомірні дії посадових осіб, у тому числі застосовувані до нього дисциплінарні стягнення;

-         звертатися до курівництва з пропозиціями щодо поліпшення організації праці і виробництва;

-         брати участь у професійних спілках з метою захисту своїх прав і інтересів;

-         також на інші права, надані трудовим законодавством.

5.     Основні права й обов’язки роботодавця.

5.1.         Роботодавець зобов’язаний:

-         забезпечувати працівників робочими місцями і надавати роботу за умовами трудового договору;

-         забезпечити робоче місце відповідними матеріально-технічними ресурсами, інструментом і приладдям;

-         проводити вступний і періодичний інструктажі працівників щодо вимог охорони праці, протипожежної безпеки та інших правил безпеки проведення робіт, перевіряти знання відповідних інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії і гігієни праці;

-         уживати необхідних заходів по профілактиці виробничого травматизму, професійних і інших захворювань працівників;

-         видавати заробітну плату у встановлені законодавством і колективним договором термін;

-         забезпечувати своєчасний поточний і капітальний ремонт приміщення та обладнання на робочих місцях;

-         контролювати дотримання працівниками трудової дисципліни й організовувати облік робочого часу;

-         створювати умови для підвищення кваліфікації працівників, одержання освіти;

-         створювати умови для відпочинку працівників;

-         виконувати інші обов’язки, покладені на нього трудовим законодавством і колективним договором.

 

5.2.         Роботодавець має право:

-         вимагати від працівника дотримання Положень Правил і вживати необхідних заходів по залученню порушників трудової дисципліни до відповідальності;

-         уживати відповідних заходів для морального і матеріального заохочення за сумлінне дотримання дійсних Правил.

 

6.     Заохочення за успіхи в роботі.

 

6.1.         За зразкове виконання своїх обов’язків, установлених трудовим договором, ініціативну, тривалу і бездоганну роботу, значні трудові досягнення застосовуються наступні міри заохочення:

 

-         оголошення подяки;

-         видача премії;

-         нагородження коштовним подарунком від адміністрації або профспілкового комітету.

 

6.2.         Роботодавець видає наказ про заохочення й в урочистій обстановці доводить його до колективу. Дані про заохочення заносяться в трудову книжку працівника.

6.3.         Працівникам, що успішно і сумлінно виконують свої трудові обов’язки, надаються в першу чергу переваги і пільги в галузі соціально-культурного і житло-побутового обслуговування. Таким працівникам надається також перевага при просуванні по службі.

6.4.         Державним службовцям за виконання особливо відповідальних завдань може бути присвоєний черговий ранг достроково в межах відповідної категорії посад.

6.5.         При виході на пенсію, за довголітню сумлінну працю, державному службовцю може бути присвоєний черговий ранг поза межами відповідної категорії посад.

6.6.         За особливі заслуги, начальник головного управління готує подання на працівника у вищі органи для заохочення, до нагородження орденами, медалями, іншими державними нагородами, почесними грамотами, а також до присвоєння почесного звання “Кращого державного працівника”.

7.     Відповідальність працівників за порушення Правил.

7.1.         За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосована одна з таких мір стягнення:

-         догана;

-         звільнення.

7.2.         Звільнення, як дисциплінарне стягнення, може бути застосоване за наступні порушення:

-         системне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або дійсними Правилами, якщо до працівника раніше вже застосовувалися міри дисциплінарного або суспільного стягнення (п.3 ст.40 КЗпП);

-         прогул (у тому числі відсутність на роботі більш трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п.4 ст.40 КЗпП);

-         поява на роботі в нетверезому стані наркотичного або токсичного сп’яніння (п.7 ст.40 КЗпП);

-         здійснення за місцем роботи розкрадання (у т.ч. дрібного) майна підприємства, установленого вироком суду, що вступив у законну силу (п.8 ст.40 КЗпП).

За інші порушення трудової дисципліни застосовуються винятково догана.

 

7.3.         При призначенні виду дисциплінарного стягнення начальник головного управління враховує ступінь зробленої провини і нанесений їм збиток, обставини, при яких зроблена провина, і попередню роботу працівника.

7.4.         Дисциплінарні стягнення застосовуються начальником й оформляються наказом по головному управлінню (про що повідомляється працівникові під розпис).

7.5.         Перед застосуванням дисциплінарного стягнення від працівника потрібне письмове пояснення провини. Відмовлення працівника надати таке пояснення не є перешкодою для застосування стягнення. Про відмовлення надати роз’яснення складається акт за підписом інших двох працівників організації.

7.6.         Дисциплінарне стягнення застосовується начальником або уповноваженим їм органом безпосередньо після виявлення провини, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, без урахування часу знаходження працівника у відпустці або його тимчасової непрацездатності.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня здійснення провини.

7.7.         Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівник не буде підлягати новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж виявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до кінця року.

7.8.         Протягом терміну дії дисциплінарного стягнення міри заохочення, перераховані в розділі 6 дійсних Правил, до працівника не застосовують.

7.9.         Належно від дисциплінарного стягнення, наведеного в п.7.1. дійсних Правил, на умовах, визначених колективним договором або положенням про оплату праці і преміюванні, до працівників можуть застосовуватися ще й наступні заходи впливу:

-         повне або часткове позбавлення премії;

-         зменшення або скасування доплат, винагород і інших заохочувальних виплат.

 

7.10.    До державних службовців, крім дисциплінарного стягнення, передбаченого трудовим законодавством України, можуть застосовуватись і заходи дисциплінарного впливу, передбачені Законом України “Про державну службу”.

-         попередження про неповну службову відповідність;

-         затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або призначенні на вищу посаду.